«Невиплакані сльози України»

 У ХХ ст. Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте голодомор 1932-1933 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. Головною причиною історики називають політику тоталітарного сталінського режиму щодо українців. Коли люди голодували, влада не лише не припинила примусове відбирання їжі, але навіть не приймала допомогу інших країн, а навпаки – кинула всі сили на те, щоби ізолювати голодні райони.

Про всі ці події користувачі бібліотеки мали можливість ознайомитися з матеріалів, які були представлені на книжковій виставці «Невиплакані сльози України».

 

 

Урок-реквієм

«Жива ще пам'ять болю й непокори»

Останні два роки докорінно змінили життя України. Нашій нації довелося пережити багато жахливих подій, про які раніше не могли й подумати в ХХІ столітті, та сьогодні історія безжальна... Вона назавжди закарбується у серцях українців нестерпним болем, що з року в рік нагадуватиме сумний початок 2014-го... Її важко буде дочитати до крапки...

За весь час протистоянь Майдан став не просто столицею держави, а її серцем і душею. Він об'єднав десятки тисяч українців з різних областей, районів, які пліч-о-пліч до кінця боролися за єдність, незалежність і справедливість. 

В читальному залі бібліотеки з учнями 9-А класу (класовод Гриняк Т. С.) провели урок-реквієм "Жива ще пам'ять болю й перемоги". Бібліотекар Шеремета Г. Е. з матеріалів газетно-книжкової виставки "Герої Тернопільського краю" розповіла про героїв нашого району - фельдшерів: Олесю Жуковську та Івана Ожоганя, які надавали першу медичну допомогу на Майдані. Їх теж було важко поранено. 

На захід запросили учасника бойових дій Володимира Михайловича Лося, який в складі 6-ої окремої бригади Тернопільського батальйону "Збруч" брав участь в обороні Широкинего під Маріуполем Донецької обл. На 1-ій лінії оборони був снайпером та кулеметником. Учасники заходу мали змогу поспілкуватися з ним.