Історична година

 «Голодомор – символ вічної скорботи»

     Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці…

                                                      Н. Виноградська

                                                         

          Кожна людина, як і все свідоме людство , живе у трьох  вимірах:  учора, сьогодні, завтра. Учора – це наша історія. Ми не знали її. Хоч якою очевидною була зумисність голодомору 1932-1933 років, правду про нього більшовики ретельно приховували. Застрашені українці, яким пощастило пережити голод, мовчали про нього, щоби вберегти себе і свої сім'ї. Та забути жахи голодомору люди не могли. Спогади сотень очевидців оприлюднені тільки зараз, коли Україна здобула незалежність.

Все таємне стає колись явним.

Як би вже і куди не ховав!

Тую істину знають спрадавна

Архіваріуси всіх держав.

Та і як заховати той голод?!

Непоміститься в жоден архів.

Він тече через страдницький жолоб.

І ні дна в нього, ні берегів.

Та і як заглушити той стогін?

Його, врешті, почув цілий світ.

Ні зрівняння, і ні аналогій.

Втаємничений весь небозвід.

Не забути ні болю, ні гніву.

Чоловіче, собі помолись!

Що таємні посли і архіви?!

Час усе проявляє колись.

        Бібліотекар Шеремета Г.Е. з учнями 9-х класів провела історичну годину «Голодомор – символ вічної скорботи»,  ознайомила з книгами, в яких зібрано всі матеріали по розслідуванню голодомору в Україні 1932 - 1933 років.

 

  

 Ми єдині спадкоємці всього, що було.

 Тож давайте про це говорити голосно ще і ще.