«Поговоримо крізь віки»

     Усе, що ми знаємо про Тараса Шевченка зі спогадів і його творів, малює нам характер незвичайний, натуру чутливу й вразливу на все добре й зле, мрійливу, самозаглиблену і водночас непокірливу, вольову і цілеспрямовану, яка не задовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагне чогось вищого. Це справді художня натура. Ці риси "незвичайності” хлопчика помітив ще його батько. Помираючи, він казав родичам: "Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе”.

     Вшановуючи пам’ять цієї величної постаті в українській літературі бібліотекар Людмила Трухан з учнями 8-А класу провела годину творчості «Поговоримо крізь віки».  Діти підготували захоплюючу сценку, де розігрували минуле в теперішньому часі,   розповідали вірші  та виконували пісні на слова Тараса Шевченка.